липа
ЛИ́ПА¹, и, ж.
1. Дерево з серцеподібним зубчастим листям і жовтим пахучим медоносним цвітом.
В садах солодко дрімають окутані місячним сяйвом стрункі тополі, широковіті липи, крислаті яблуні (М. Коцюбинський);
Балика жадібно дихав росяною свіжістю пущі, ароматом липи й бузини (З. Тулуб);
Здається, що бересток і липа дрижать від жалю... (В. Винниченко);
В Києві, біля Державного історичного музею, росте славетна липа, вік якої – 500 років (з газ.);
// Деревина цього дерева.
Липа і осика використовуються для будування житлових і господарських приміщень (з навч. літ.);
Матеріалом для народної бойківської скульптури служило .. дерево переважно м'яких порід: липа, осика... (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Про що-небудь фальшиве, підроблене.
– Все те, що пишуть про сільські школи, земські училищні ради, м'яко кажучи, липа (В. Канівець);
Як показала перевірка, оті “справні” цифри виявилися звичайнісінькою липою (з газ.).
ЛИ́ПА², и, ж.
Розмінна монета Хорватії.
Словник української мови (СУМ-20)