липкий
ЛИПКИ́Й, а́, е́.
Який легко прилипає; клейкий.
Хліб вийшов липкий, з закальцем на два пальці (І. Нечуй-Левицький);
Зіпертися не було на що. Руки вгрузали в липке багно (М. Руденко);
За добу чи за дві перед дощем на листі кінського каштана з'являються “сльози” – липкі крапельки соку (із журн.);
Після дощу цей пісок ставав липким і вогким (В. Винниченко);
// Вкритий шаром клейкої речовини; просякнутий клейкою речовиною.
Соломія провела рукою по його грудях і намацала мокру й липку сорочку (М. Коцюбинський);
Живи, розгортайся, липкий зелений листе (М. Рильський);
Синій дим плив до мене, я ловив його у липкі од цукерок долоні... (В. Дрозд);
Мокрі, липкі від поту люди зринали і не могли зринути з сонного очманіння (І. Багряний);
* Образно. Такий солодкий, липкий сон на світанку! (О. Донченко);
Липкі очі гестапівця ялозили по ньому, як трупні мухи (Н. Рибак);
Його охоплювала млість, тягуча, липка, що робила тіло купою тіста... (В. Підмогильний);
* У порівн. Задля своєї товариської, легко запальної і немов липкої вдачі волочив [Хома] за собою все цілий хвіст сателітів, прихильників (І. Франко);
* Образно. * У порівн. Знову всі вікна, двері, ворота обліплені дачником, як мухоловний липкий папір мухами (В. Винниченко);
// перен. Охочий до чого-небудь; беручкий (у 1 знач.).
Хвалить [мати] сина, який він липкий до роботи (С. Чорнобривець);
До хазяйства липкий такий, вже й ночі не дрсить, коли треба (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)