листя
ЛИ́СТЯ, я, с.
Збірн. до лист¹ 1.
Панни й паничі плутались в гілках та в листі, неначе в павутинні, доки не вийшли на чистий піскуватий бережок (І. Нечуй-Левицький);
Мовчазно шарудить тільки змарніле листя (М. Хвильовий);
Це Ти сто літ показував мету і шлях стовпом вогнистим, ми виросли у спадщині Твоїй, як в сяйві сонця листя (Б.-І. Антонич);
Десь за листям дерев перевалювало на захiд сонце, i його кволе промiння позначилось на стiнi сiруватою мармуровою мережею (Б. Антоненко-Давидович);
Вже вечоріло, і той самий вітер, що гуляв уранці над водою, грався тепер фіранками й шторами, жмут сухого листя кинув у кімнату (Ю. Винничук);
В золотоносних районах коштовний метал нагромаджується в листі кукурудзи, бука, волоссі людей (із журн.);
* У порівн. Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Хтось подав тривожний знак, і всіх видуло з коридора [коридору], як сухе листя (С. Васильченко);
Коваль слухняно позбирав старі підкови, серед яких були такі тонкі, як листя, а в душі чув жахливий розпач (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)