листя

ЛИ́СТЯ, я, с. Збірн. до лист¹ 1.

Стрепенулися темні ліси і, розправляючи, підставляли своє загоріле листя під дрібні дощові краплі (Мирний, І, 1954, 355);

Роль листя у житті рослинного організму анітрохи не менша, ніж роль коріння (Наука.., 10, 1962, 30);

*У порівн. Летіли в даль думки, немов осіннє листя (Сос., І, 1957, 290).

Значення в інших словниках

1. листя — ли́стя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. листя — -я, с. Збірн. до лист I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. листя — ЛИ́СТЯ, я, с. Збірн. до лист¹ 1. Панни й паничі плутались в гілках та в листі, неначе в павутинні, доки не вийшли на чистий піскуватий бережок (І. Нечуй-Левицький); Мовчазно шарудить тільки змарніле листя (М.  Словник української мови у 20 томах
4. листя — ли́стя: ◊ бібко́ве ли́стя (бобко́ве ли́стя) → бібковий  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. листя — ЛИ́СТЯ збірн. (тонкі, звичайно зелені пластинки, які вкривають рослину), ЛИСТ, ЛИСТВА́, ПОКРО́В поет. (стосовно дерев). І коли засне вечірнє місто, зацвіте примарою в імлі, буде чуть, як пада в сквері листя на долоні стомлені землі (В.  Словник синонімів української мови
6. листя — Ли́стя, -стя, -стю, -стям, у -сті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. листя — Листя, -тя с. соб. 1) Листья растеній, листва. З верби листя опадає. Чуб. III. 205. Шелестить пожовкле листя по діброві. Шевч. 195. 2) Письма. Гей сів Сани кінець стола, дрібне листе пише. Гол. І. 19. ум. листячко. У городі бузина, на їй листячко. Чуб. V. 176.  Словник української мови Грінченка