локшити
ЛОКШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., що, розм.
Сікти, рубати на дрібні частини, шматки.
Осатанівши від скаженого скруту, з нелюдською силою стали локшити ці леви все, що їх оточало (М. Старицький);
Як зашумить низове товариство, То й закиплять думки, як в казані: Той зватиме татар локшити, другий До Польщі знов почне всіх навертать (Л. Старицька-Черняхівська);
Як назбігалося людей!.. Давай локшити вовка (О. Іваненко).
Словник української мови (СУМ-20)