локшити

ЛОКШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., перех., розм. Сікти, рубати на дрібні частини, шматки.

[Шрам:] Що ж, що рука утята? І цурпалком недобитків локшитиму!.. (Стар., Вибр., 1959, 482);

Як назбігалося людей!.. Давай локшити вовка (Ів., Укр.. казки, 1950, 14).

Значення в інших словниках

1. локшити — локши́ти дієслово недоконаного виду сікти, рубати на дрібні частини, шматки розм.  Орфографічний словник української мови
2. локшити — Кришити, дрібно сікти <�рубати>.  Словник синонімів Караванського
3. локшити — див. бити; рубати  Словник синонімів Вусика
4. локшити — -шу, -шиш, недок., перех., розм. Сікти, рубати на дрібні частини, шматки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. локшити — ЛОКШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., що, розм. Сікти, рубати на дрібні частини, шматки. Осатанівши від скаженого скруту, з нелюдською силою стали локшити ці леви все, що їх оточало (М.  Словник української мови у 20 томах
6. локшити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.  Словник синонімів української мови
7. локшити — Локши́ти, -шу́, -ши́ш гл. 1) Рѣзать на мелкіе куски. 2) Бить; рубить. Так в гніві сильно їх локшив. Котл. Ен. VI. 32. Як назбігалось людей!.. Хто з сокирою, хто з ціпком, хто з вилами, а жінки з кочергами, — давай локшити того вовка. Чуб. II. 117.  Словник української мови Грінченка