ломаччя
ЛОМА́ЧЧЯ, я, с.
1. Збірн. до лома́ка.
Поки спинив Вернидуб канонаду, покотом лягло шість козаків та ще ломаччям з возів та турів п'ять було ранено (М. Старицький);
В тій хвилі посипалося на них градом каміння та ломаччя, посипалися мушкетні стріли (А. Чайковський);
Позаду закипає крик ватаги з ломаччям і вилами (Є. Пашковський).
2. збірн. Те саме, що хмиз.
Затріщало сухе ломаччя під ногами втікачів (І. Франко);
Від несамовитого шуму листя й тріскоту сухого ломаччя сон дивно не брався повік воєводи (К. Гриневичева);
Котрийсь із охорони підкинув у вогонь сухого ломаччя, стежив, щоб не пригасло кострище (О. Гончар);
Вся кочегарка – чорна, аж руда. Уже й ломаччя слід було б підвезти (В. Стус).
Словник української мови (СУМ-20)