лорд
ЛОРД, а, ч.
1. Англійський спадковий дворянський титул, що його надає король аристократам, а також особа, яка має цей титул.
Вже третій день ходить до мене один лорд і все дає мені за сю книжку ціну – ну, правда, тричі більшу від тільки що призначеної мені (Леся Українка);
– Якийсь англiйський лорд сказав, що вiн усе життя боровся з собою, щоб стати порядного людиною (П. Загребельний);
На “Хемпширі” загинув англійський військовий міністр, лорд Кітченер (М. Трублаїні);
* У порівн. Йому [ослику] так скучно, як англійському лорду, що бачив весь світ (М. Коцюбинський).
2. Член верхньої палати парламенту Великої Британії.
В 1892 р. він [Гладстон] поставив наново проект на обговорення парламенту і добув для нього більшість у палаті громад, але палата лордів рішуче йому спротивилася (І. Крип'якевич);
Лорд Мерфі, на цілу Англію уславлений меценат медицини, славнозвісна політична постать, найстаріший у палаті лордів і почесний член Королівського медичного товариства, тяжко зомлів... (Ю. Смолич);
* У порівн. Лиса потвора у футболцi .. поважно киває головою офiцiантовi, одягненому мов лорд з палати лордiв (І. Роздобудько).
Словник української мови (СУМ-20)