лоток
ЛОТО́К, тка́, ч.
1. Відкритий прилавок або переносний столик, ящик для торгівлі на вулиці.
Полудень розплескав по базару болото й спочив біля гарячого самовару на лотку (Б. Антоненко-Давидович);
Якось я йшла й побачила лоток зі срібними прикрасами й подумала, що треба купити подарунок хрещениці (Г. Пагутяк);
До майданчика, що був облаштований під їдальню, сповзалися сонні митці, ставали в чергу до лотка із пивом (І. Роздобудько).
2. Дошка з бортами або такої форми металева посудина, яку використовують для розкладання чого-небудь.
На екранах осцилографів пульсують кривулясті лінії; з вихідних пристроїв у лоток аналізатора сипляться бланки аналізів (М. Дашкієв);
Андрiй Коваленко .. брав з розкритого металевого лотка довгий снарядний патрон i хвацько засилав його в чорний отвiр казенної частини (П. Загребельний).
3. рідко. Те саме, що лоті́к 1.
З гори, де мала розпочатись рубка лісу, на височенних козлах було прокладено .. вниз довгий з товстого бруса лоток (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)