лугар

ЛУГА́Р, я́, ч., заст.

Той, хто переховується в лузі (у 2 знач.).

Вітре-брате! З лугарями Ти носився над степами (Я. Щоголів);

Ожив Великий Луг, з усіх островів, приток .. квапилися човни з козаками, лугарями та степовиками (А. Кащенко);

Скільки ж то минуло відтоді, як сей лугар десь отам понад Соляним шляхом співав йому пісню про ведмедя-русина? (І. Білик).

Значення в інших словниках

1. лугар — луга́р іменник чоловічого роду, істота той, хто переховується в лузі рідко  Орфографічний словник української мови
2. лугар — -я, ч., заст. Той, хто переховується в лузі (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лугар — ЛУГА́Р, я́, ч., заст. Той, хто переховується в лузі (у 2 знач.). Вітре-брате! З лугарями Ти носився над степами (Щог., Поезії, 1958, 460).  Словник української мови в 11 томах