лудан

ЛУДА́Н, у, ч.

Старовинна блискуча тканина, а також пошитий з неї одяг.

Дома, у Січі, ходять [запорожці] у семряжках .. , а їдять мало не саму соломаху, а тут жупани на їх будуть лудани, штани із дорогої саєти (П. Куліш);

Страждали співці в самоті; На них не сіяли жупани-лудани, Коли ж на руках їх дзвеніли кайдани, То вже не були золоті!.. (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. лудан — луда́н 1 іменник чоловічого роду тканина луда́н 2 іменник чоловічого роду одяг  Орфографічний словник української мови
2. лудан — -а, ч. Старовинна блискуча тканина, а також пошитий з неї одяг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лудан — ЛУДА́Н, а, ч. Старовинна блискуча тканина, а також пошитий з неї одяг. Страждали співці в самоті; На них не сіяли жупани-лудани, Коли ж на руках їх дзвеніли кайдани, То вже не були золоті!.. (Л. Укр., І, 1951, 172).  Словник української мови в 11 томах
4. лудан — Лудан, -на м. Родъ блестящей матеріи. Лупили два косяка лудану. (Марковичъ, Закр.); также кафтанъ, сшитый изъ этой матеріи или расшитый золотомъ. (К. ЧР. 425). Будуть куми у жупанах, побратими у луданах, сусідоньки в кармазині, а ти, мати, в сірячині.  Словник української мови Грінченка