луджений
ЛУ́ДЖЕНИЙ, а, е.
у знач. прикм. Укритий полудою (про залізні вироби).
Мати висипала рибу у велику луджену миску, заливала водою і, помiтивши серед дрiб'язку щось величеньке, тоненько вигукувала: “Ого, який деруняка! (Григір Тютюнник);
Сік, що витікає з преса, фільтрують через волосяне сито або луджену металеву сітку (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)