луджений
ЛУ́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мий. ч. до луди́ти.
Удосконалюється технологія виробництва електролітично лудженої і лакованої консервної жерсті (Наука.., 5, 1956, 22).
2. у знач. прикм. Вкритий полудою (звичайно про залізні вироби).
Сік, що витікає з преса, фільтрують через волосяне сито або луджену металеву сітку (Колг. Укр., 7, 1956, 40).
Словник української мови (СУМ-11)