луківництво
ЛУКІВНИ́ЦТВО, а, с.
Практична і наукова діяльність, пов'язана з поліпшенням природних і створенням штучних лук.
Все своє життя він захоплювався луківництвом, кормовими травами і, передусім, люцерною (В. Земляк);
Основою раціонального землекористування на осушених землях повинно стати луківництво зі створенням травостоїв тривалого використання (з наук. літ.);
У сучасному розумінні рослинництво поділяють на власне рослинництво, що здійснює вивчення польових культур, овочівництво, плодівництво, луківництво, лісівництво (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)