луківництво
ЛУКІВНИ́ЦТВО, а, с. Практична і наукова діяльність, пов’язана з і поліпшенням природних і створенням штучних лук.
Досліди Козаровицької станції луківництва доводять, що розорювати сухі луки треба дуже обережно (Колг. Укр., 8, 1959, 27);
Все своє життя він захоплювався луківництвом, кормовими травами і, передусім, люцерною (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 259).
Словник української мови (СУМ-11)