лупання

ЛУ́ПАННЯ, я, с., фам.

Дія за знач. лу́пати.

Пристрасть завертала йому голову, а він давав приміту тої пристрасті лиш лупанням очей і сумом (Л. Мартович).

ЛУПА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. лупа́ти.

У слюсарні біля Домсової фабрики пищать і свищуть циркулярки, острячи [гострячи] знаряди до лупання каменю (І. Франко);

Лупання ціпа хоч і глушила солома, а одначе воно покривало всі звуки хутора (Ю. Логвин).

Значення в інших словниках

1. лупання — лу́пання іменник середнього роду лупа́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. лупання — I луп`ання-я, с. Дія за знач. лупати. II л`упання-я, с., фам. Дія за знач. лупати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лупання — ЛУ́ПАННЯ, я, с., фам. Дія за знач. лу́пати. Пристрасть завертала йому голову, а він давав приміту тої пристрасті лиш лупанням очей і сумом (Март., Тв., 1954, 257). ЛУПА́ННЯ, я, с. Дія за знач. лупа́ти.  Словник української мови в 11 томах
4. лупання — Лупа́ння, -ня с. Откалываніе, отламываніе. --------------- Лупання, -ня с. Миганіе (хлопаніе глазами).  Словник української мови Грінченка