лупцювання
ЛУПЦЮВА́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. лупцюва́ти.
Ти знову рятуєш мене, Платоне, як урятував од лупцювання вісімнадцять років тому (М. Дашкієв);
Затялася [Орина] на своєму, і ні прохання, ні погрози, ні лупцювання не вибили дурощів з упертої голови (М. Стельмах);
Чому б не розробити тональний крем з урахуванням факту лупцювання злими чоловіками багатостраждальних жінок... (А. Кокотюха).
Словник української мови (СУМ-20)