луск
ЛУСК, у, ч.
Те саме, що лу́скіт.
У хаті стало так тихо, що чуть, коли і муха пролетить. Коли-не-коли роздасться луск лави (Панас Мирний);
Дивний луск і тріск хвилював тихим ранковим повітрям (Б. Лепкий);
Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокання копит – все резонувало тут надзвичайно лунко (О. Гончар);
Наслухаючи луск принишклого лісу та вдивляючись у вологу пітьму, він чекав, коли з неї, з пітьми, випливе білий кінь (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)