луска
ЛУСКА́, и́, ж.
1. Шкірні утвори (тверді, щільно припасовані одна до одної пластинки) у багатьох хребетних тварин, що виконують захисну функцію.
Пливе щука з Кременчука, Луска на ній сяє (з народної пісні);
Лускою риба пломінь віддзеркалить, щоб ми, йдучи, ніде не спотикались (П. Мовчан);
Віддалік на сонці заблищала срібною лускою риба, що викидалася з води (М. Трублаїні);
* У порівн. Крізь хвилі, що завмерли, мов луска, Я бачу затонулі гори (Д. Павличко).
2. Те саме, що лузга́ 1.
Ярина мовчала та обгризала зелену луску з горіха (Леся Українка);
Наближалася зима, і знову мерзли ми в хаті і їли хліб наполовину з просяної луски (Л. Смілянський);
– Хто такі, куди їдете? – запитав він, випльовуючи з рота соняшникову луску (Григорій Тютюнник);
// Складники рослинних цибулин, шишок і т. ін.
Для культивування використовували різні тканини цибулини тюльпана: луски з частиною денця, пазушні бруньки, квітконоси (з наук. літ.).
3. чого, яка, перен. Складники якого-небудь покриття.
Безконечна в своїм скупченні луска дахів, тьмаве їхнє переблискування, хмара мли-смогу над безкраїм містом, і зненацька – присмерк у літаку! (О. Гончар);
Одного ранку, .. викуривши натщесерце цигарку в відкрите вікно, за яким ніжно світилася з туману мокра луска черепичних дахів, вона ясно збагнула, що треба негайно видаляти цього чоловіка з свого життя (О. Забужко).
4. перен. Блискітки.
Попадались маленькі озера, що грали лускою і тріпотіли, як срібна риба, кинута з річки на надбережну траву (М. Коцюбинський);
Ось, здається, під самим сонцем блиснула срібна луска на якомусь птахові (О. Донченко);
Згадалися рідні Копитки, і стара фортеця, і срібна луска швидкої річки у широкій долині (В. Собко).
5. перен. Про що-небудь зовнішнє, що прикриває справжню суть, зміст, характер чого-небудь.
Як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на ввесь рот (І. Нечуй-Левицький);
Чорні стіни здригалися, луску жалю з себе скидали (Марко Черемшина);
* У порівн. На львівськім грунті він звільна, мов луску, скидав із себе точку за точкою тої програми, яку зазначив сам своєму поколінню (І. Франко).
◇ Луску́ шкребти́ див. шкребти́;
(1) Ні луски́ ні зя́бри (рідше хвоста́), жарт. – уживається як побажання успіху (перев. у риболовлі).
– Ні пуху ні пера! – сказав .. заядлий мисливець. – Ні луски ні зябри! – відгукнувся і старий рибалка Петро Васильович Птаха (Ю. Смолич);
– Вперед на отакенну рибу, котра завжди чомусь у нас зривається! Ні луски ні хвоста! (Ф. Маківчук).
Словник української мови (СУМ-20)