лущитися
ЛУ́ЩИТИСЯ, иться, недок.
1. Звільнятися від шкаралупи, лузги і т. ін.
Колос став лущитися;
// Те саме, що вилу́щуватися 1.
Маланка пішла на поле .. і слуха, як стиха лущиться зерно з перестиглого колоса (М. Коцюбинський);
Колючий осот густо лущився бруднобілим пухом (М. Стельмах).
2. Позбуватися верхнього шару шкіри, фарби і т. ін., що відокремлюється маленькими тонкими плівками.
Тут холодочок, затишок, а там така спека, що носики миттю почнуть лущитись (В. Винниченко);
Ніс і чоло – буро-воскового кольору, місцями шкіра облізла і лущиться (Г. Пагутяк);
Під пальцями лущилася фарба (Любко Дереш);
Шкіра пересихає і лущиться не лише від сонця (Н. Сняданко).
Словник української мови (СУМ-20)