лущитися
ЛУ́ЩИТИСЯ, иться, недок.
1. Звільнятися від шкаралупи, лузги і т. ін.
Колос став лущитися;
// Те саме, що вилу́щуватися 1.
Маланка пішла на поле .. і слуха, як стиха лущиться зерно з перестиглого колоса (М. Коцюбинський);
Колючий осот густо лущився бруднобілим пухом (М. Стельмах).
2. Позбуватися верхнього шару шкіри, фарби і т. ін., що відокремлюється маленькими тонкими плівками.
Тут холодочок, затишок, а там така спека, що носики миттю почнуть лущитись (В. Винниченко);
Ніс і чоло – буро-воскового кольору, місцями шкіра облізла і лущиться (Г. Пагутяк);
Під пальцями лущилася фарба (Любко Дереш);
Шкіра пересихає і лущиться не лише від сонця (Н. Сняданко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лущитися — (позбуватися верхнього покриття) (про шкіру) злазити, облуплюватися, (про фарбу) обсипатися. Словник синонімів Полюги
- лущитися — лу́щитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- лущитися — [лушчиетиес'а] -шчиец':а Орфоепічний словник української мови
- лущитися — -иться, недок. 1》 Звільнятися від шкаралупи, лузги і т. ін. || Те саме, що вилущуватися 1). 2》 Позбуватися верхнього шару шкіри і т. ін., що відокремлюється маленькими тонкими плівками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лущитися — ВИЛУ́ЩУВАТИСЯ (випадати з якоїсь оболонки, шкаралупи, качана, стручка), ЛУ́ЩИТИСЯ, ВИТЕРЕ́БЛЮВАТИСЯ (також про качани, стручки тощо — ставати порожніми). — Док.: ви́лущитися, ви́теребитися. Рука ніжно лягає на сиві колоски, з яких аж вилущується зерно (М. Словник синонімів української мови
- лущитися — ЛУ́ЩИТИСЯ, иться, недок. 1. Звільнятися від шкаралупи, лузги і т. ін. Важкий колос набух і став ще важчий, а потім почав лущитись. Сиплеться зерно (Рад. Укр., 26. VII 1961, 2); // Те саме, що вилу́щуватися 1. Маланка пішла на поле.. Словник української мови в 11 томах
- лущитися — Лущитися, -щуся, -щишся гл. Сходить, слазить (о струпьяхъ, сыпи). Харьк. Словник української мови Грінченка