1. Словник синонімів української мови

лущитися

ВИЛУ́ЩУВАТИСЯ (випадати з якоїсь оболонки, шкаралупи, качана, стручка), ЛУ́ЩИТИСЯ, ВИТЕРЕ́БЛЮВАТИСЯ (також про качани, стручки тощо — ставати порожніми). — Док.: ви́лущитися, ви́теребитися. Рука ніжно лягає на сиві колоски, з яких аж вилущується зерно (М. Стельмах); Припала (Маланка) вухом до безбережної ниви.. і слуха, як стиха лущиться зерно з перестиглого колоса (М. Коцюбинський); При ударі багато качанів розкришуються й витереблюються (з газети).

ЛУ́ЩИТИСЯ (позбуватися верхнього шару шкіри, що відокремлюється маленькими тонкими плівками, дрібними лусочками), ЗЛУ́ЩУВАТИСЯ, ОБЛУ́ЩУВАТИСЯ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ОБЛА́ЗИТИ, ЗЛА́ЗИТИ, ЛУПИ́ТИСЯ розм., ОБЛІЗА́ТИ розм., ЗЛІЗА́ТИ розм., ІЗЛА́ЗИТИ рідше, ІЗЛІЗА́ТИ рідше. — Док.: злу́щитися, облу́щитися, облупи́тися, облі́зти, злі́зти, ізлі́зти. Обвітрені, засмаглі видики хлопців лущилися від сонця (П. Панч); Обличчя, обпалене вітрами й південним шпарким сонцем, засмагло й злущилося (О. Сизоненко); Анжела витягла дзеркальце, .. припудрила ніс, який трохи облупився від сонця (М. Чабанівський); Спини у них (бульдозеристів).. оголені і облазять, мов на ящірках (О. Гончар); Спина в неї була спечена на сонці, шкіра злазила біленькими смужками... (Є. Гуцало); В дорозі його вид попікся та почав лупитися (Г. Косинка).

ЛУ́ЩИТИСЯ (про фарбу, позолоту, штукатурку і т. ін. — відпадати частинками, шматками), ЗЛУ́ЩУВАТИСЯ, ОБЛУ́ЩУВАТИСЯ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ОБСИПА́ТИСЯ, ОСИПА́ТИСЯ, ОБДИРА́ТИСЯ, ОБША́РПУВАТИСЯ, ОБЛА́ЗИТИ, ЛУПИ́ТИСЯ розм., ОБЛІЗА́ТИ розм., ЗЛА́ЗИТИ, ОБКОЛУ́ПУВАТИСЯ розм. рідше, ІЗЛА́ЗИТИ рідше, ІЗЛІЗА́ТИ рідше, ОБЛУ́ПУВАТИСЯ діал. — Док.: злу́щитися, облу́щитися, облупи́тися, обси́патися, оси́патися, обде́ртися, обша́рпатися, облі́зти, злі́зти, обколупа́тися, ізлі́зти, облупа́тися. Група змінювала групу, гриміли кайла, лущилась стіна, але полонені просувалися вперед надто повільно (Д. Ткач); Колись зелена залізна покрівля злущилася, іржею, мов кров'ю, покрилася (Панас Мирний); Криша по всіх закутках драна, глина по стінах давно облупилась, стирчало саме клинцювання (Ганна Барвінок); — Невістка не хотіла діла робити, — каже бабуся, — картопля поспіє, чоловік, бувало, зкошує, хати не обмаже: облупиться, обсиплеться (Ганна Барвінок); Лупиться під палючим сонцем старенький, вимитий дощами дах (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лущитися — (позбуватися верхнього покриття) (про шкіру) злазити, облуплюватися, (про фарбу) обсипатися. Словник синонімів Полюги
  2. лущитися — лу́щитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. лущитися — [лушчиетиес'а] -шчиец':а Орфоепічний словник української мови
  4. лущитися — -иться, недок. 1》 Звільнятися від шкаралупи, лузги і т. ін. || Те саме, що вилущуватися 1). 2》 Позбуватися верхнього шару шкіри і т. ін., що відокремлюється маленькими тонкими плівками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лущитися — ЛУ́ЩИТИСЯ, иться, недок. 1. Звільнятися від шкаралупи, лузги і т. ін. Колос став лущитися; // Те саме, що вилу́щуватися 1. Маланка пішла на поле .. і слуха, як стиха лущиться зерно з перестиглого колоса (М. Словник української мови у 20 томах
  6. лущитися — ЛУ́ЩИТИСЯ, иться, недок. 1. Звільнятися від шкаралупи, лузги і т. ін. Важкий колос набух і став ще важчий, а потім почав лущитись. Сиплеться зерно (Рад. Укр., 26. VII 1961, 2); // Те саме, що вилу́щуватися 1. Маланка пішла на поле.. Словник української мови в 11 томах
  7. лущитися — Лущитися, -щуся, -щишся гл. Сходить, слазить (о струпьяхъ, сыпи). Харьк. Словник української мови Грінченка