1. Словник української мови в 11 томах

лущитися

ЛУ́ЩИТИСЯ, иться, недок.

1. Звільнятися від шкаралупи, лузги і т. ін.

Важкий колос набух і став ще важчий, а потім почав лущитись. Сиплеться зерно (Рад. Укр., 26. VII 1961, 2);

// Те саме, що вилу́щуватися 1.

Маланка пішла на поле.. і слуха, як стиха лущиться зерно з перестиглого колоса (Коцюб., II, 1955, 62).

2. Позбуватися верхнього шару шкіри і т. ін., що відокремлюється маленькими тонкими плівками.

Група змінювала групу, гриміли кайла, лущилась стіна, але полонені просувалися вперед надто повільно (Ткач, Плем’я.., 1961, 111);

Як і в Степана, у всіх його товаришів уже третій раз лущаться носи (Коп., Сон. ранок, 1951, 6).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лущитися — (позбуватися верхнього покриття) (про шкіру) злазити, облуплюватися, (про фарбу) обсипатися. Словник синонімів Полюги
  2. лущитися — лу́щитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. лущитися — [лушчиетиес'а] -шчиец':а Орфоепічний словник української мови
  4. лущитися — -иться, недок. 1》 Звільнятися від шкаралупи, лузги і т. ін. || Те саме, що вилущуватися 1). 2》 Позбуватися верхнього шару шкіри і т. ін., що відокремлюється маленькими тонкими плівками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лущитися — ЛУ́ЩИТИСЯ, иться, недок. 1. Звільнятися від шкаралупи, лузги і т. ін. Колос став лущитися; // Те саме, що вилу́щуватися 1. Маланка пішла на поле .. і слуха, як стиха лущиться зерно з перестиглого колоса (М. Словник української мови у 20 томах
  6. лущитися — ВИЛУ́ЩУВАТИСЯ (випадати з якоїсь оболонки, шкаралупи, качана, стручка), ЛУ́ЩИТИСЯ, ВИТЕРЕ́БЛЮВАТИСЯ (також про качани, стручки тощо — ставати порожніми). — Док.: ви́лущитися, ви́теребитися. Рука ніжно лягає на сиві колоски, з яких аж вилущується зерно (М. Словник синонімів української мови
  7. лущитися — Лущитися, -щуся, -щишся гл. Сходить, слазить (о струпьяхъ, сыпи). Харьк. Словник української мови Грінченка