львівський
ЛЬВІ́ВСЬКИЙ, а, е.
Стос. до Львова, львів'ян, належний, притаманний їм.
Працювала [Ганнуся] на плантації завжди окремо, бо з її львівської говірки сміялися (Р. Іваничук);
Спав [Ціммерман] із кам'яним серцем і снилися йому вечірні львівські вулиці, наповнені запахами кави (Ю. Винничук);
Я все життя мріяв стати істориком. Досі збираю історичні матеріали про львівську архітектуру (Н. Сняданко).
Словник української мови (СУМ-20)