льоховий
ЛЬОХОВИ́Й, а́, е́.
Прикм. до льох.
Ними [східцями] й спускаються .. в льохову яму, що може бути в глибині ґрунту на значній відстані від дверей погрібника (В. Чемерис);
Цеглина несподівано провалилася в середину льохової стіни (А. Кокотюха);
// Такий, як у льоху.
Від малясника, запитого водою, так знудило, що відчув падучу кволість і холодний, з льоховою вогкістю, біль в шлунку (В. Барка);
Старий гній на тому місці, де стояла колись корова, видихався і пах сирою льоховою землею (Григір Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)