любимець
ЛЮБИ́МЕЦЬ, мця, ч., перев. з означ., розм.
Той, кого особливо люблять, улюбленець.
Той бичок, з-під Чорнушки корови, був любимець Івасів (Панас Мирний);
Коли цар сподівався приходу шведського короля на Україну, він виставив проти нього корпус війська під проводом свого любимця Меншикова (Г. Хоткевич);
Особливо цікавив мене сам Мазепа, козацький син і королівський паж, любимець короля і – жінок. (Б. Лепкий);
Ще з дороги султан прислав до Ель Хуррем свого любимця Кассіма (О. Назарук).
Словник української мови (СУМ-20)