Значення в інших словниках
-
любимець —
люби́мець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
любимець —
-мця, ч. Той, кого особливо люблять, цінують.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
любимець —
Коханець, коханок, коханка, коханочка, любчик, любка, любонька, улюбленець, улюблениця, мамій, мамійка, мамієчка, мазун, мазунець, мазунка, мазушка, милодан, милоданка, пестун, пестунець, пестунка, пестуночка, див. возлюбленник, фаворит
Словник чужослів Павло Штепа
-
любимець —
ЛЮБИ́МЕЦЬ, мця, ч., перев. з означ., розм. Той, кого особливо люблять, улюбленець. Той бичок, з-під Чорнушки корови, був любимець Івасів (Панас Мирний); Коли цар сподівався приходу шведського короля на Україну...
Словник української мови у 20 томах
-
любимець —
УЛЮ́БЛЕНЕЦЬ (той, кого дуже люблять, цінують), ЛЮБИ́МЕЦЬ, УКО́ХАНЕЦЬ, ОБРА́НЕЦЬ поет., УЛЮ́БЛЕНИК рідше, ЛЮ́БЛЕНЕЦЬ рідше, ВИБРА́НЕЦЬ рідше; ФАВОРИ́Т (улюбленець знатної особи; спорт. — кращий спортсмен, улюбленець публіки); ПРОТЕЖЕ́ книжн.
Словник синонімів української мови
-
любимець —
ЛЮБИ́МЕЦЬ, мця, ч., перев. з означ. Той, кого особливо люблять. Той бичок, з-під Чорнушки корови, був любимець Івасів (Мирний, IV, 1955, 10); Спить солдат, любимець всього взводу, І вінки кладуть йому до ніг… (Гойда, Угор. мелодії, 1955, 41).
Словник української мови в 11 томах