любимець
ЛЮБИ́МЕЦЬ, мця, ч., перев. з означ. Той, кого особливо люблять.
Той бичок, з-під Чорнушки корови, був любимець Івасів (Мирний, IV, 1955, 10);
Спить солдат, любимець всього взводу, І вінки кладуть йому до ніг… (Гойда, Угор. мелодії, 1955, 41).
Словник української мови (СУМ-11)