любимочка
ЛЮБИ́МОЧКА, и, ж., розм., рідко.
Жін. до люби́мчик.
Колись одвела [Гликера] свою любимочку в монастирськім саду – до старого вози́води [водовоза] Могаммеда (О. Ільченко);
– А ще Адамові нащадки створять слова... Та які ж слова, – мрійливо протягнув Господь. – Ось послухайте: .. любимочка, любити, любитися, любісінький (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)