любимиця
ЛЮБИ́МИЦЯ, і, ж., розм., заст.
Жін. до люби́мець.
Дитя тріпоталося в її обіймах, як рибка у ясній воді, аж Борвій .. зірвався зі свойого лігва на сонці та став доскакувати до лиця своєї любимиці (К. Гриневичева);
Оксани занепадав настрій, хоч господар дому цокався з нею найчастіше. Вона – любимиця Базаревського з отакого от віку (Олекса Ізарський);
– Мамо, ваша любимиця б'ється, – вдавано скривився братик, за поперек схопився (В. Лис).
Словник української мови (СУМ-20)