любомудр
ЛЮБОМУ́ДР, а, ч., книжн., рідко.
Любитель філософії; філософ.
Прозрів єси В попелі глибоко Огонь добрий .. І засвітив, любомудре, Світоч правди, волі (Т. Шевченко);
Харчувався мандрівний любомудр тим, що випрошував на вулицях чи базарі (В. Чемерис);
Роздуми про грецького любомудра підбадьорювали мене (М. Дочинець).
Словник української мови (СУМ-20)