любочка

ЛЮ́БОЧКА, и, ж., поет.

Пестл. до лю́бка¹.

Сирітка кинулась до ніг, поклонці тричи положила і обнімавши старожила, біліла любочка як сніг (Сл. Б. Грінченка);

– Тіточко-любочко, чого ви журитесь? (Марко Вовчок);

Коли-то діждуся звістки від те [тебе], любочко моя? (М. Коцюбинський);

[Довбуш:] Годі, любочко, годі. Час іде. Не можу. Може, ще колись навідаюсь. Дарунків принесу (Б.-І. Антонич);

// Пестливе або фамільярне звертання до особи незалежно від її статі.

– Ой! Суренчик! – радісно скрикнула чорнява бистроока жінка й кинулась до Сурена. – Прийшов-таки, любочка моя! (В. Бабляк);

– Драстуй, красунечко, драстуй, любочко! – приязно вітається з Яринкою, а погляд пускав [дід] вскач по всій корчомці (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. любочка — лю́бочка 1 іменник жіночого роду, істота про дівчину, жінку лю́бочка 2 іменник жіночого роду рослина  Орфографічний словник української мови
2. любочка — див. кохана  Словник синонімів Вусика
3. любочка — I -и, ж., поет. Пестл. до любка I. II -и, ж., бот. Те саме, що любка II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. любочка — КОХА́НА (та, кого кохають), МИ́ЛА, ЛЮ́БА, ЛЮБИ́МА, ЛЮБО́В, ПО́ДРУГА, КОХА́НКА рідше, КОХА́ННЯ розм., ЛЮ́БКА розм., ЛЮ́БОНЬКА пестл., ЛЮ́БОЧКА пестл., СИМПА́ТІЯ розм., ПА́СІЯ заст., МИЛОДА́НКА заст., СЕРДЕНЯ́ фольк., СЕ́РДЕНЬКО фольк., СЕ́РДЕ́ЧКО фольк.  Словник синонімів української мови
5. любочка — ЛЮ́БОЧКА¹, и, ж., поет. Пестл. до лю́бка¹. Коли-то діждуся звістки від те [тебе], любочко моя? (Коцюб., III, 1956, 148); — Тіточко-любочко, чого ви журитесь? (Вовчок, І, 1955, 6). ЛЮ́БОЧКА², и, ж., бот. Те саме, що лю́бка².  Словник української мови в 11 томах
6. любочка — Любочка, -ки ж. ум. отъ любка.  Словник української мови Грінченка