любочка
ЛЮ́БОЧКА¹, и, ж., поет. Пестл. до лю́бка¹.
Коли-то діждуся звістки від те [тебе], любочко моя? (Коцюб., III, 1956, 148);
— Тіточко-любочко, чого ви журитесь? (Вовчок, І, 1955, 6).
ЛЮ́БОЧКА², и, ж., бот. Те саме, що лю́бка².
Наведемо відмічені нами бур’яни: ..любочки осінні, любочки волосисті (Укр. бот. ж., XIII, 2, 1956, 62).
Словник української мови (СУМ-11)