любувати

ЛЮБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. ким, чим, за ким – чим, з кого – чого, на кого – що і без дод. Те саме, що любува́тися 1.

Чоботи розглядали, чобітьми любували (Марко Вовчок);

Потоцький любував з пригорка за ладним, огрядним рухом могутньої піхоти (М. Старицький);

Та недовго довелося матерi, що вигодувала сина-орла, любувати на його (А. Кащенко);

Ходи, любуй, дивися, прислухайся, Бо незабаром .. Ввійде ріка у береги звичайні (М. Рильський).

2. кого. Любовно пестити.

Він її цілує, він її любує, А на мене, молоду, нагайку готує (П. Чубинський);

Стара як обійняла її [панночку], то й з рук не випускає, цілує й милує та любує (Марко Вовчок);

Любувала й голубила їх [дітей] (В. Стефаник);

Вона не перешкоджає милуватися з неї, і навіть любувати саму її, коли він, Комаха, несміливо торкається її руки (В. Домонтович).

Значення в інших словниках

1. любувати — любува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. любувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех., ким, чим, за ким – чим, з кого – чого, на кого – що і без додатка. Те саме, що любуватися 1). 2》 перех. Любовно пестити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. любувати — ЛЮБУВА́ТИСЯ ким, чим, на кого-що (з насолодою, приємністю дивитися на кого-, що-небудь), МИЛУВА́ТИСЯ ким, чим, з кого-чого, на кого-що, ЛЮБУВА́ТИ ким, чим, за ким-чим, з кого-чого, на кого-що, ТІ́ШИТИСЯ, УТІША́ТИСЯ (ВТІША́ТИСЯ) ким, чим, заст.  Словник синонімів української мови
4. любувати — ЛЮБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. неперех., ким, чим, за ким — чим, з кого — чого, на кого — що і без додатка. Те саме, що любува́тися 1 Чоботи розглядали, чобітьми любували (Вовчок, І, 1955, 291); Потоцький любував з пригорка за ладним...  Словник української мови в 11 томах
5. любувати — Любува́ти, -бу́ю, -єш гл. 1) — кого́. Любить; ласкать, осыпать любовными ласками. Чужі жонки любувати. Вх. Уг. 251. Мій миленький іде тихою ходою з инчою милою, він її цілує, він її любує, а на мене, молоденьку, нагайку готує. Чуб. V. 621.  Словник української мови Грінченка