любування

ЛЮБУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. любува́ти і любува́тися.

Се було було любування, як їй здавалося, з ідеальної краси душевної її милого, се було схиляння перед ним своєї гордої голови... (Б. Грінченко);

Ще раз повів [начальник стації] долонею по чубі .. Була в цьому лінивому відрухові глибока нудьга й явне любування (Б.-І. Антонич);

Осяйнiсть i бiлизна тiла призначенi не лише для споглядання, для самодостатнього любування красою... вони призначенi для любовi (Р. Федорів).

Значення в інших словниках

1. любування — любува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. любування — -я, с. Дія за знач. любувати і любуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. любування — Любува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. любування — ЛЮБУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. любува́ти і любува́тися. Два літа підряд палив [Петро] хати людям. А коли впіймали, признався, що робив те ради любування вогнем (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 268).  Словник української мови в 11 томах
5. любування — Любува́ння, -ня с. 1) Ласки; любовныя ласки. 2) Удовольствіе, наслажденіе чѣмъ-либо.  Словник української мови Грінченка