людинознавець

ЛЮДИНОЗНА́ВЕЦЬ, вця, ч., книжн.

Той, хто добре знає, розуміє людину, її почуття, думки, прагнення (про психологів, письменників і т. ін.).

Чорновіл, як на мене, не був людинознавцем. На найвищі щаблі РУХу пролазили й такі ділки, честолюбні кар'єристи й просто наволоч (з мемуарної літ.);

Михайло Коцюбинський – письменник-модерніст, великий естет і людинознавець, визначний художник слова (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. людинознавець — людинозна́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. людинознавець — -вця, ч., книжн. Той, хто добре знає, розуміє людину, її почуття, думки, тривоги, її світ (про письменників).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. людинознавець — ЛЮДИНОЗНА́ВЕЦЬ, вця, ч., книжн. Той, хто добре знає, розуміє людину, її почуття, думки, тривоги, її світ (про письменників). Письменник-людинознавець не може обмежувати себе якоюсь одною стороною людської діяльності (Рад. літ-во, 4, 1964, 30).  Словник української мови в 11 томах