люковий
ЛЮКОВИ́Й, а, е.
1. Прикм. до люк.
Через люкові отвори, розміщені на палубі, на дно судна укладають вантажі (з навч. літ.).
2. у знач. ім. Робітник, що працює біля люка певного агрегату.
Комісія теруправління Держгірпромнагляду у Вінницькій області завершила спеціальне розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, який стався 3 квітня 2014 року з люковим транспортного цеху ТОВ “Гніванський гранітний кар'єр” (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)