1. Словник української мови у 20 томах

люковий

ЛЮКОВИ́Й, а, е.

1. Прикм. до люк.

Через люкові отвори, розміщені на палубі, на дно судна укладають вантажі (з навч. літ.).

2. у знач. ім. Робітник, що працює біля люка певного агрегату.

Комісія теруправління Держгірпромнагляду у Вінницькій області завершила спеціальне розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, який стався 3 квітня 2014 року з люковим транспортного цеху ТОВ “Гніванський гранітний кар'єр” (з мови документів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. люковий — лю́кови́й 1 прикметник люкови́й 2 іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. люковий — I л`юков`ий-юкова, -юкове. Прикм. до люк. Люкова записка — опис вантажів, що їх розміщують у кожному вантажному приміщенні судна. II люков`ий-вого, ч. Робітник, що працює біля люка певного агрегата. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. люковий — ЛЮ́КОВИЙ, а, е. Прикм. до люк. Башти [силосні] слід розміщувати поблизу тваринницьких ферм люковими прорізами в бік будівлі (Колг. енц., II, 1956, 480). ЛЮКОВИ́Й, во́го, ч. Робітник, що працює біля люка певного агрегату. Словник української мови в 11 томах