люковий
ЛЮ́КОВИЙ, а, е. Прикм. до люк.
Башти [силосні] слід розміщувати поблизу тваринницьких ферм люковими прорізами в бік будівлі (Колг. енц., II, 1956, 480).
ЛЮКОВИ́Й, во́го, ч. Робітник, що працює біля люка певного агрегату.
Як солдат на чатах стоїть біля вогнедишних коксових батарей один з кращих люкових.. коксохімічного заводу (Рад. Укр., 30. IV 1964, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- люковий — лю́кови́й 1 прикметник люкови́й 2 іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- люковий — I л`юков`ий-юкова, -юкове. Прикм. до люк. Люкова записка — опис вантажів, що їх розміщують у кожному вантажному приміщенні судна. II люков`ий-вого, ч. Робітник, що працює біля люка певного агрегата. Великий тлумачний словник сучасної мови
- люковий — ЛЮКОВИ́Й, а, е. 1. Прикм. до люк. Через люкові отвори, розміщені на палубі, на дно судна укладають вантажі (з навч. літ.). 2. у знач. ім. Робітник, що працює біля люка певного агрегату. Словник української мови у 20 томах