1. Словник української мови в 11 томах

люк

ЛЮК, а, ч.

1. Отвір, звичайно з заслонкою, для проникнення вниз, в середину чого-небудь.

Від кубрика до кубрика бігав розсильний, нахилявся над круглими люками, пронизливо свистів у мідну боцманську дудку (Ткач, Крута хвиля, 1956, 119);

Ліз він помацки, плутався в кайданах і ледве-ледве дотягнувся до люка (Тулуб, Людолови, II, 1957, 118);

// Заслонка, дверцята, що прикривають такий отвір.

Скільки йому треба було зусилля, щоб ослабілими руками одкрутить гвинти люка (Кучер, Дорога.., 1958, 125);

Танк став, відхилився люк, висунулась рука (Ю. Янов., І, 1954, 87).

2. Отвір, що заміняє собою вікно.

Як худобу, загнали [хлопців] у холодні вагони, закрутили дротом двері та люки і під охороною — на Ромодан (Головко, II, 1957, 443).

3. спец. Отвір для засипання чого-небудь або виймання з середини чогось.

Кукурудзу засипають зверху, а беруть її в міру потреби з люка в нижній частині коша (Жилий буд. колгоспника, 1956, 15).

4. гірн. Нижня частина шахти, гірничих виробок із різними пристроями для регулювання подачі руди, вугілля до транспорту.

Вдалині [рудні] чулися глухі вдари й шелест руди, що десь у бічній стіні ходком спускалася вниз до люка (Досв., Вибр., 1959, 344).

5. військ. Отвір у борті судна, броні танка тощо для стрільби з артилерійської гармати, кулемета.

Незабаром з люка висунувся контур кулемета (Гончар, IV, 1960, 63).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. люк — Люк, лю́ка: — отвір, звичайно з заслонкою, для проникнення вниз, в середину чого-небудь [37] — прогалина, пропуск [51,52] Словник з творів Івана Франка
  2. люк — люк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. люк — Отвір; (накривка отвору) ляда, покришка, дверцята. Словник синонімів Караванського
  4. люк — -а, ч. 1》 Отвір, звичайно з заслінкою, для проникнення вниз, усередину чого-небудь. || Заслінка, дверцята, що прикривають такий отвір. 2》 Отвір, що заміняє собою вікно. 3》 спец. Отвір для засипання чого-небудь або виймання зсередини чогось. 4》 гірн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. люк — Ляда, шиб Словник чужослів Павло Штепа
  6. люк — ЛЮК, а, ч. 1. Отвір із заслінкою для проникнення вниз, усередину чого-небудь. Круглий люк у підлозі загальної каюти веде вниз (В. Владко); Слово “міни” зупинило танкіста, він закляк, тримаючи круглу кришку люка (К. Словник української мови у 20 томах
  7. люк — (голл. luik) виріз, отвір у палубах корабля, у танку, підлозі сцени, стінках парового котла тощо, а також кришка, що прикриває цей отвір. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. люк — Отвір у палубі судна, напр., вантажний л. (веде до вантажного трюму). Універсальний словник-енциклопедія
  9. люк — О́ТВІР (пусте, відкрите місце в чому-небудь суцільному), ДІРА́, ДІ́РКА, ЛЮК (звичайно із заслонкою); ЖЕРЛО́ (вузьке і глибоке); ПРО́ДУХ, ВІДТУ́ЛИНА розм., ПРОДУ́ХВИНА розм., ПРОДУ́ХОВИНА розм., ПРОДУ́ХА рідше; ПА́ЩА (темне, зяюче); ПРО́ЙМА буд. Словник синонімів української мови