лід
ЛІД, льо́ду, у льоду́, на льоду́, по льоду́; мн. льоди́, і́в; ч.
1. Замерзла вода; вода, що перейшла у твердий кристалічний стан.
Лід кріпкий, хоч гармати коти (прислів'я);
* У порівн. То рука нагрілась, ноги – як лід; се і ноги почали зігріватись (Панас Мирний);
На те граф зробив кілька кроків до нареченої і припав вустами до її руки. Були холодні як лід, але Анеля й не моргнула (Валерій Шевчук);
// Скупчення, суцільні маси замерзлої води; крига (у 1 знач.).
Як порива мене палке бажання .. поміж льоди дістатись самоцвітні (Леся Українка);
Він не зареагував навіть тоді, коли просто перед ним унизу нагло рвонуло лід на Ворсклі (І. Багряний);
Отож, суну, пішенькою цюк та цюк. Все гаразд, лід ще, здається, міцний, ось ще кілька кроків і буду отаборюватись (В. Чемерис).
2. перен. Про що-небудь холодне, позбавлене душевної теплоти.
В його голосі чувся вже лід (М. Коцюбинський);
Ти знаєш – не знаєш, коли накликаю, коли забуваю, бо грубшає лід мовчання і втрати, розлуки і долі, надії і горя, любові і сліз (В. Стус);
// Хтось холодний, байдужий.
Вони зійшлися: тьма і промінь, Пісні і проза, лід і пломінь (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).
Бале́т на льоду́ див. бале́т;
Става́ти / ста́ти на ковзани́ (лід) див. става́ти.
△ (1) Сухи́й лід – тверда вуглекислота, що застосовується для охолодження.
Сухий лід знижує температуру (з наук. літ.);
(2) Ві́чний лід – лід у холодних водах морів, океанів, у високих горах і т. ін., який ніколи не розтає до кінця.
Летять на північ літаки над вічними льодами, ведуть на північ моряки могутні криголами (Н. Забіла);
(3) Материко́вий лід – лід, що вкриває грубим шаром полярні простори материків.
В Антарктиді потужний покрив материкового льоду існує, як припускають, з неогену (з наук. літ.).
◇ Би́тися як ри́ба об лід див. би́тися;
[І] льо́ду (сні́гу [торі́шнього], кри́ги) се́ред (посе́ре́д) зими́ не ви́просиш див. випро́шувати;
Лама́ти (прола́мувати, розбива́ти і т. ін.) / злама́ти (пролама́ти, розби́ти і т. ін.) лід (кри́гу) див. лама́ти;
(4) Лід ру́шив – з'явилися перші досягнення, наслідки в якійсь справі; подолано якусь перешкоду.
Вибігла Орися, Остряниця підхопив її на руки, закружляв з нею. – Ляхи втікають, серденько! Лід рушив! Тепер вже не вони за нами, а ми за ними будемо гнатися! (В. Чемерис);
Вже десь там лід рушив, і він ось-ось одержить право жити у Петербурзі... (Василь Шевчук);
(5) Лід та́не між ким і без дод. – налагоджуються добрі, теплі стосунки.
Поступово лід між ними тане, у поглядах і голосі вже звучить доброзичливість (з газ.);
Посади́ти на лід див. посади́ти;
Пуска́ти / пусти́ти на дно (під шум, під лід і т. ін.) див. пуска́ти;
Розтопи́ти лід див. розто́плювати²;
Сі́сти на лід див. сіда́ти;
Як (мов, ні́би і т. ін.) лину́ли холо́дною водо́ю (водо́ю з льо́дом) див. лину́ти;
(6) Як (мов, ні́би і т. ін.) на льоду́ – дуже непевно.
Лишили митрополита з його коад'ютором та безталанним номінатом як на льоду (І. Франко);
Навчаючись в інституті, ми не раз відбували педагогічну практику.., а ось почався справжній перший урок, і я почуваю себе непевно, мов на льоду (О. Гуреїв).
Словник української мови (СУМ-20)