лік

ЛІК¹, у, ч.

1. Те саме, що лічі́ння; лічба.

Ступай сіромо – геть за обрій, за частоколи тайгові, останній лік іде недобрий і тлумить душі, ледь живі (В. Стус);

Для прадавньої людини одиницю ліку часу становили періоди між прильотами птахів, приходом риби (із журн.).

2. Результат, наслідок підрахунків.

Радістю звелю машину, що працює з віку в вік І вертить світ без упину, занедбавши зорям лік (П. Куліш);

Борис же, який притулився в кутку між книжковими шафами й великим вікном, що виходило на вулицю, в лік не йшов, та й не збирався він перед ординарцем фашистського офіцера викладати своїх ранкових спостережень, а тим більше – думок (П. Загребельний);

У роки війни найкращі і найвідважніші лишилися на полях битв, і знову лік їм ішов на мільйони (з газ.).

Вести́ лік (лічбу́) див. вести́.

◇ (1) Без лі́ку (рідше лічби́) кого, чого і без дод. – дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь.

А людей, людей! без ліку, та все чужі – минають і не глянуть на тебе (Марко Вовчок);

Гуркочуть льотчики, змітаючи з лиця землі ворогів без ліку (О. Довженко);

І так уже нашого брата-козака без лічби помучено (П. Панч);

Тут землі щедрі, Тут річок без ліку (Л. Костенко).

ЛІК², у, ч., рідко.

Те саме, що лі́ки.

Як дасть Бог на вік, то знайдеться й лік (Номис);

Я зладжу лік, щоб болю вам влекшив [полегшив] (І. Франко);

[Лікар:] Спокійне, впорядковане життя – найкращий лік проти всяких справжніх і можливих хвороб (Леся Українка);

Ох, мені тим ліком [виплакати печалі] погоїтись трудно: Сліз мені немає, а в душі так нудно (А. Кримський).

Значення в інших словниках

1. лік — лік 1 іменник чоловічого роду лічба лік 2 іменник чоловічого роду ліки рідко  Орфографічний словник української мови
2. лік — Лік. Ліки. Найважнійшим ліком на сю народну хоробу є, безперечно, совістна і уміла публіцистична праця (Б., 1895, 7, 3); / помічний засіб, засіб зарадити (чомусь). Вона душею — артистка, хоч її твори не здобудуть собі, може, європейської слави.  Українська літературна мова на Буковині
3. лік — 1. лічба, рахуба, рахунок; число, кількість; (дія) обрахунок, підрахунок, лічення; 2. (від хвороби) див. ЛІКИ.  Словник синонімів Караванського
4. лік — I -у, ч. 1》 Те саме, що лічіння; лічба. Вести лік чомусь. Без ліку — про велику кількість кого-, чого-небудь; дуже багато. 2》 Результат, наслідок підрахунків. II -у, ч., рідко. Те саме, що ліки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. лік — 1. див. лице 2. це лічба і див. лікарство  Словник чужослів Павло Штепа
6. лік — Бог лічить, а лікар надгороду бере. Вірування народу, що Бог лічить хорого, а лікар лише бере надгороду, бо жаден лікар не ручить, що вилічить. Вилічився на один бік. Не вилічився зовсім, а противно умер. Від стогнання хорому не легше, а від ліків.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. лік — без лі́ку (рідше лічби́) кого, чого і без додатка. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. А людей, людей! без ліку, та все чужі — минають і не глянуть на тебе (Марко Вовчок); Гуркочуть льотчики, змітаючи з лиця землі ворогів без ліку (О.  Фразеологічний словник української мови
8. лік — ПІ́ДСУМОК (сума, кількість, одержувана внаслідок підрахування), РАХУ́НОК, ПІДРАХУ́НОК, ЛІК розм. Щойно підбито підсумки першого кварталу (з газети); "В бутині робив півтретя місяця, а на рахунку вийшло, що ще винен підприємцеві 12 левів..." (Г.  Словник синонімів української мови
9. лік — Лік, -ку; лі́ки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. лік — ЛІК¹, у, ч. 1. Те саме, що лічі́ння; лічба. Збилися куми з ліку, коли несли найменшого хрестити, нарекли наздогад Степаном (Гончар, Таврія, 1952, 14); Я не літописом холодним Холодний лік веду вікам.  Словник української мови в 11 томах
11. лік — Лік, -ку м. 1) Счетъ, число. А людей, людей! без ліку. МВ. 22. Лічу в неволі дні і ночі і лік забуваю. Шевч. 548. без ліку-міри. Безчисленное множество. На морі огрядні кораблі без ліку-міри стоять собі. Федьк. ліком остатись.  Словник української мови Грінченка