лікар
ЛІ́КАР, я, ч.
1. Фахівець з вищою медичною освітою.
[Старий пан:] Мені лікар заборонив виходити з кімнати (С. Васильченко);
Рана в нього не гоїлася, лікаря ж кликати не можна і ліків тут немає (В. Барка);
Лікар став по другий бік ліжка, підняв важке повіко умираючої, послухав, як вона дише, – скорботно підняв очі вгору (В. Малик);
Я вже казала тобі, дідусю, що мрію стати лікарем-психіатром (О. Бердник);
Коли у рану потрапить земля, потрібно негайно звернутися до лікаря, щоб він увів протиправцеву сироватку (з навч. літ.);
* Образно. Сонце, спочинок, чисте повітря – ось мої лікарі й ліки (М. Коцюбинський).
2. перен., книжн. Той, хто приносить полегшення, визволення, порятунок.
І сказав Він: Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я Господь, Лікар твій! (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Словник української мови (СУМ-20)