лікарка
ЛІ́КАРКА, и, ж.
Жін. до лі́кар.
Не я лікарка, сам Господь лікар (П. Чубинський);
Стара мати кидається .. до лікарки, то знов поспішається до знахарки (Марко Вовчок);
Тривога дужче обхоплює лікарку, й руки починають дрижати, коли вона береться за щипці (В. Винниченко);
Двері палати зачинилися за слідчим, потім з'явилася лікарка (О. Бердник);
За мною командир на бричці, а потім вже на возах інші поранені, лікарка, кухарі з кухнею (К. Гриб);
– Це Платонова сестричка. Лідуся. Вона в нас лікарка... Вона в нас – золоте серце (Люко Дашвар);
* Образно. О чарівнице [весно]! лікарко чудова! Ти кличеш жити й тих, хто жить не хоче (В. Самійленко).
Словник української мови (СУМ-20)