лікарка
ЛІ́КАРКА, и, ж. Жін. до лі́кар.
Стара мати кидається.. до лікарки, то знов поспішається до знахарки (Вовчок, І, 1955, 355);
Вона була педіатром, цебто лікаркою по дитячих хворобах (Ю. Янов., II, 1954, 64);
*Образно. О чарівнице! лікарко чудова! Ти [весна] кличеш жити й тих, хто жить не хоче (Сам., І, 1958, 118).
Словник української мови (СУМ-11)