лікарювати

ЛІКАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм.

1. Працювати лікарем (у 1 знач.).

Демид переїхав у город і почав лікарювати (Б. Грінченко);

От, приміром, чи думав я коли тут лікарювати? (Б. Лепкий);

– Такі ліки приписав їй від божевілля лікар. Ви його знаєте, це пан Розенрох. Він великий нудик, але лікарює справно (Валерій Шевчук).

2. Те саме, що лікува́ти.

Потім її стала [Маріула] вчити І лікарювати, Які трави, що од чого (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. лікарювати — лікарюва́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. лікарювати — -юю, -юєш, недок., розм. 1》 Мати лікарську практику, працювати лікарем. 2》 Те саме, що лікувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лікарювати — ЛІКУВА́ТИ (застосовувати будь-які медичні засоби для припинення захворювання), ЛІЧИ́ТИ рідко, ЛІКАРЮВА́ТИ розм., ГО́ЇТИ розм. рідше, КОРУВА́ТИ діал., КУРУВА́ТИ діал. — Док.: полічи́ти. Доктор вивчив пацієнтку і вирішив лікувати її самогіпнозом (Ю.  Словник синонімів української мови
4. лікарювати — Лікарюва́ти, -рю́ю, -рю́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. лікарювати — ЛІКАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. 1. Займатися лікарською практикою, працювати лікарем. Демид переїхав у город і почав лікарювати (Гр., II, 1963, 159); Він поїхав лікарювати в глибоку провінцію та так і застряв у нашому містечку (Збан., Ліс.  Словник української мови в 11 томах
6. лікарювати — Лікарювати, -рю́ю, -єш гл. Врачевать, заниматься лѣченіемъ. Потім її стала вчити і лікарувати. Шевч. 352.  Словник української мови Грінченка