лінчування
ЛІНЧУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. лінчува́ти.
Лінчування, самосуди, позасудові страти під час війни, убивства на замовлення – вироки, які не скасуєш, на які не подаси апеляцію (Г. Пагутяк);
Було не до мене і не до лінчування за вірші (М. Матіос).
Словник української мови (СУМ-20)