ліризм
ЛІРИ́ЗМ, у, ч.
1. Ліричний характер, ліричний зміст (про твори мистецтва).
З порівняннями, на мою думку, треба обережніш обертатися. Я думаю, що вони часто шкодять ліризмові твору (В. Самійленко);
Вона [поезія] зневажає суб'єктивізм ліризму й прагне обов'язкових норм, змісту, який би був обов'язковим для всіx (В. Домонтович);
Уява письменника віддаровує нам пронизливий, чистий ліризм і ожорсточення доби, які, мов просвітлена киснем і тьмяновенозна кров, з'єднані в одному ударі серця (Є. Пашковський);
Світлий ліризм Тичини нагадує ніжну мелодію народної пісні (з наук.-попул. літ.).
2. Ліричний настрій.
Велич природи, з якою так рідко доводиться стикатися міській людині, розбуркувала рештки неурбанізованого ліризму (Ю. Смолич);
Розповідь його була .. то злегка глумлива, то сповнена теплого ліризму (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)