літачок

ЛІТАЧО́К, чка́, ч.

Зменш.-пестл. до літа́к.

Літачок – старенький моторовий – по-старечому, з кректінням і шипінням із розгону підноситься вгору (В. Винниченко);

Маленькі літачки, перелетівши річку, почали поволі, один по одному спускатися на поле (М. Трублаїні);

Двічі на добу з Гренландії літає невеличний рейсовий літачок до ісландського міста Ак'юрейрі (П. Загребельний);

Мотор завівся так раптово і літачок злетів так швидко, що Лесик не встиг і оком змигнути (В. Нестайко).

Значення в інших словниках

1. літачок — літачо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. літачок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до літак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. літачок — ЛІТАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до літа́к. — Ну, хлопче, купуй [іграшку], — сказав парубок. — Ех, літачок! Ех, бистрокрилий! (Донч., VI, 1957, 85).  Словник української мови в 11 томах