літачок

ЛІТАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до літа́к.

— Ну, хлопче, купуй [іграшку], — сказав парубок. — Ех, літачок! Ех, бистрокрилий! (Донч., VI, 1957, 85).

Значення в інших словниках

1. літачок — літачо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. літачок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до літак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. літачок — ЛІТАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до літа́к. Літачок – старенький моторовий – по-старечому, з кректінням і шипінням із розгону підноситься вгору (В. Винниченко); Маленькі літачки, перелетівши річку, почали поволі, один по одному спускатися на поле (М.  Словник української мови у 20 томах